Державі ЗНО таки не потрібне, - Лікарчук
В Україні ЗНО трималося на кучці ентузіастів, які за мізерні зарплати, на древній техніці проводили оцінювання мільйонів абітурієнтів. Про це у своєму Facebook пише директор Українського центру оцінювання освіти Ігор Лікарчук, коментуючи рівень фінансування зовнішнього оцінювання, що визначений проектом Держбюджету на 2016 рік у розмірі 109 млн грн.
За його словами, при такому рівні фінансування провести зовнішнє незалежне оцінювання у параметрах, що визначені рішенням колегії МОН, є неможливим.
"Це смішно. За такі гроші провести ЗНО у параметрах, що визначені рішенням колегії МОН, неможливо. Більше того, неминуче будуть потрібні додаткові витрати, про які сьогодні я іще писати не можу. Очевидно, що державі ЗНО таки не потрібне. Сумний висновок. Але об’єктивний", - зазначив директор УЦОЯО.
Також він повідомив, що за розрахунками регіональних центрів оцінювання якості освіти для проведення ЗНО-2016 в параметрах, що визначені колегією МОН, потрібно 172,4 млн. грн.
"У проекті Держбюджету передбачається лише 109... Але всі забули (!) іще про одну дуже важливу обставину. Комп’ютерне, сканувальне, друкарське обладнання УЦОЯО давно випрацювало свій ресурс, фізично та морально застаріло й тримається, як кажуть в народі, на чесному слові. Унікальний друкарський комплекс, встановлений у 2008 році, максимальні обсяги друку, на які він був розрахований, перевищив у три рази", - наголосив Лікарчук.
Він зазначив, що сканери, за допомогою яких регіональні центри обробляють бланки відповідей учасників ЗНО зняті з виробництва й не мають запасних частин.
"У цілому, для елементарного оновлення технічної бази потрібно не менше 70 млн. грн. І це ще далеко не весь перелік проблем, для вирішення яких потрібні кошти. Вони іще з’являться. Не настав час, щоб про них говорити. То чи можна за 109 млн. провести ЗНО-2016?", - констатує директор УЦОЯО.
За словами Лікарчука, для існування системи ЗНО потрібна політична воля очільників держави.
"Як це у свій час продемонстрував М. Саакашвілі в Грузії, Президенти Туркменістану, Киргизії та багатьох інших країн. Там організатори ЗНО у двері мінфінів, монів не стукають. Там очільники держави збирають нараду і кажуть, що потрібно зробити. У які терміни, і в яких обсягах", - наголошує Лікарчук.
"В Україні ЗНО трималося на кучці ентузіастів, які за мізерні зарплати, на древній техніці проводили оцінювання мільйонів абітурієнтів, узагальнювали, аналізували... А на місцях десятки тисяч педагогів за копійки працювали інструкторами, відповідальними, екзаменаторами", - зазначає директор УЦОЯО.
"Починаючи із жовтня 2014 року я не стукав, а грюкав у двері Кабміну, Мінфіну, Мінюсту, Мінекономіки, щоб узгодити проект Порядку проведення ЗНО. Результат стукання і грюкання такий: документ у цих відомствах "узгоджувався" до липня 2015 року. Із нього в процесі "узгодження" були викинуті найбільш прогресивні ідеї та задуми. У результаті, документ, що нарешті набув чинності 14 серпня, від чиновницької кастрації став яловим. Працювати за ним можна, але розвиватися система не буде. То чи потрібне комусь ЗНО в цій державі, крім звичайних людей? Або я не вмію стукати. У кожного є можливість спробувати це задоволення", - наголосив директор Українського центру оцінювання освіти Ігор Лікарчук.

Вища освіта для безробітного: кого вчить Україна
За повідомленням міністра освіти України Сергія Квіта, фінансування університетів через держзамовлення фахівців буде скасовано. У світі подібної практики немає. Система фінансування буде працювати через прямі дотації вишам залежно від рейтингів і уподобань студентів. Очевидно, для такої позиції є серйозні причини. Що стоїть за скасуванням держзамовлення на випускників і як це позначиться на ринку праці проаналізував "Форбс Україна".
Зайві економісти
Сьогодні український ринок праці переживає непрості часи. Насамперед на нього впливає економічна криза, але є й інші чинники – не завжди помітні, але не менш важливі. Одним із таких є освітня політика держави.
Ще в далекому 2005 році Рахункова палата України перевірила використання коштів держбюджету для підготовки кадрів за економічними спеціальностями. Йшлося про вищі навчальні заклади. Висновки були невтішними: «Відсутність із боку Міносвіти ефективних рішень у сфері підготовки фахівців призвело до їх «перевиробництва» з економічного напряму, збільшення серед них безробітних, унаслідок чого створюються соціальні проблеми в державі».
За рік до цього приблизно 1,5 млрд гривень (за курсу 5,3 грн/$) було витрачено «фактично на утримання навчальних закладів». Виші у 2004-му просто штучно завищили державне замовлення за напрямом «Економіка й підприємництво» на 1751 осіб для вступу (за плану в 13 354 осіб), і на 1 973 – для випуску (за плану у 12 810 осіб). У результаті збитки держави перевищили 10 млн гривень.
Чи змінилася згодом державна політика щодо надлишкового випуску економістів, а також юристів? На жаль, ні.
Студентів більше, ніж школярів
Освітні диспропорції з’явилися ще на самому початку становлення України як незалежної держави. Ще в 1990/1991 навчальному році у країні налічувалося 742 професійно-технічні училища і 149 вишів, а у 2013/2014 році їх співвідношення вже було 478 до 325. Відповідно, кількість вищих навчальних закладів зросла понад удвічі.
Поки закривалися фабрики й заводи, стрімкими темпами відкривалися приватні виші. Україна прощалася з індустріальною економікою, скерувавшись в епоху економіки послуг. Банкіри та юристи стали головним маркером соціального успіху.
Кількість населення, яке кинулося «гризти» граніт вищої науки, збільшилася з 881 000 в 1990/1991 до 2,4 млн у 2007/2008 роках. Саме з навчального сезону 2007/2008 країна занурилася в ситуацію абсурду – кількість прийнятих до вищих навчальних закладів абітурієнтів перевищує кількість випускників шкіл. На цей стан речей нашарувалися глибокі структурні диспропорції державного замовлення.
Щедре держзамовлення
Найбільше фінансування державного замовлення за останні 10 років було заплановано у 2007 році для сезону 2008 року. Наступний сплеск «державної щедрості» був у передреволюційному 2013 році. Водночас розрив між обсягами фінансових вкладень у вищу і професійно-технічну освіту стрімко зріс – з 4 до 13 разів.
І тільки цьогоріч, очевидно, під впливом хронічного браку робочих рук на підприємствах ВПК, держзамовлення на робочі спеціальності збільшилося у 2,3 рази. Одночасно відбулося різке скорочення фінансування держзамовлення на носіїв вищої освіти.

 f2e510a2