Позиція Центу освітнього моніторингу щодо проекту Закону України Про внесення змін до Закону України “Про дошкільну освіту”

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про дошкільну освіту” внесено на розгляд Верховної Ради України без попереднього широкого громадського обговорення.

Центр освітнього моніторингу констатує, що проект Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про дошкільну освіту ” (щодо мови виховання) (реєстр. № 9439 від 10.11.2011) внесено на розгляд Верховної Ради України без попереднього широкого громадського обговорення. Твердження, що міститься в пункті 8 Пояснювальної записки до законопроекту, підписаної міністром освіти і науки, молоді на спороту України, про те, що ніби то «проект акта розміщено на веб-сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту» не відповідає дійсності: дотепер на вказаному сайті документ так і не розміщено.

Розробник законопроекту (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) у згаданій Пояснювальній записці вмотивовує необхідність прийняття пропонованих у ньому змін тим, що він «забезпечить на рівні держави реалізацію рівних прав кожної дитини, у тому числі з особливими потребами на доступність і безоплатність дошкільної освіти та повноцінний фізичний, інтелектуальний, моральний, естетичний і соціальний розвиток відповідно до здібностей та вподобань дитини». Задекларована мета є, поза сумнівом, актуальною.

Її досягнення потребує значних науково-педагогічних, економічних та інтелектуальних зусиль, особливо з огляду на те, що дошкільна освіта в дошкільних же навчальних закладах для дітей 5-річного віку відтепер є обов’язковою. Без належного фінансування дошкільної освіти, наявності відповідних приміщень, дидактичних засобів, навчально-методичної літератури, комплектування дитячих садків кваліфікованими педагогічними кадрами, пыдвищення рівня заробітної плати вихователыв тощо просте декларування амбітних цілей не призведе по поліпшення ситуації в дошкіллі.

Проте законопроект в основному (бо ще також статтею 4 визначається нова редакція вікової періодизації (по суті аналогічну періодизацію пропонувала в своєму законопроекті народний депутат України Леся Оробець); стаття 11 доповнюється нормою про «корпоративний приватний дошкільний навчальний заклад»; стаття 12 – про створення інклюзивних груп та деякі інші доповнення) спрямований на законодавче врегулювання питання, яке давно врегульоване й реалізоване на практиці – право батьків обирати для своїх дітей мову виховання і навчання – як державну, так і мови національних меншин. Свідченням цьому є мережа дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з вихованням і навчання як з українською, так мовами національних меншин, структура та показники якої мали б бути добре відомими натхненникам законопроекту.

Відтак, за винятком чергового сумнівного політизованого педалювання так званої «мовної проблеми», жодних додаткових. Тим більше позитивних, наслідків для існуючої в Україні освітньої практики законопроект у цій частині не матиме.

Прогнозуючи результати прийняття законопроекту, розробник обіцяє, що «реалізація проекту акта сприятиме створенню дошкільних навчальних закладів різних типів», а також не менше як «забезпеченню належних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти; створенню механізму стійкого інноваційного її розвитку, програмно-методичного забезпечення» (стаття 10 пояснювальної записки). Але розробник так і не вказав, як саме й за рахунок чого пропоновані ним зміни раптом дадуть такий результат, адже в законопроекті обійдені увагою справді невідкладні проблеми, що накопичувалися роками.

До таких, зокрема належать питання правового врегулювання відносин між загальноосвітніми й дошкільними навчальними закладами в сільській місцевості в процесі розташування у школах дитячих садків. Відтак на часі законодавче врегулювання питання про те, щоб у сільській місцевості, де немає окремих приміщень дошкільних навчальних закладів, дошкільні навчальні заклади можуть функціонувати при загальноосвітніх навчальних закладах на правах безоплатної оренди.

Також заради збереження життя і здоров’я дітей потрібна правова база, що дозволяла б, щоб у кожному дитсадку незалежно від кількості дітей і груп у штатному розписі обов’язково була посада медичної сестри. Справжньому, а не голослівному, збереженню й розширенню мережі сільських дитячих садків сприяло б доповнення чинного Закону України «Про дошкільну освіту» положенням про те, що земля дошкільного навчального закладу не може бути продана, приватизована, передана чи закладена; вона передається державою дитсадку в довічне користування. Є достатньо й інших, дійсно важливих, проблем в дошкільній освіті, котрі потребують і правового врегулювання, і капіталовкладень.

Підготовлено в рамках проекту “Громадський центр аналізу освітньої політики “, що реалізується в 2011р. за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

CAPTCHA image
*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

 +