Міносвіти вирішило, що Єль – не університет

Новий закон про вищу освіту відроджує комсомол, вступні іспити й російськомовну освіту

У новому законопроекті “Про вищу освіту” Міністерству освіти і науки України вдалося схрестити корисне із звичним: ніби і європейський досвід враховано, але і пережитків СРСР вистачає. Минулого тижня Міністерство освіти запропонувало до обговорення новий проект закону “Про вищу освіту”. Головною метою документу, як кажуть в самому міністерстві, стало приведення українського законодавства у відповідність з Болонським процесом.

Що ж хорошого несе новий закон? У першу чергу, скасовано рівні акредитації (I-IV) вузів, як і їх акредитацію в цілому, а це знімає певну частину бюрократичного пресу. Втім, до кінця Міносвіти піти не наважився і залишило за собою повноваження проводити акредитацію хоча б спеціальностей.

Дещо спрощено рівні вищої освіти. Зокрема, ліквідовано рівень фахівця, так що тепер все буде цілком по-європейськи: спершу рівень молодшого спеціаліста, після – бакалавр, магістр, а далі – вже ступінь доктора філософії (поки що більш звичного як кандидата) та доктора наук. Наведено до міжнародного стандарту і типи вузів: тепер вищу освіту можна буде отримати в університеті, академії, коледжі або професійному коледжі. Правда, кількісні параметри трохи дивують. Наприклад, у так званому “класичному” українському університеті повинно бути 10 тисяч студентів. Такої норми, на думку проректора Університету економіки та права “Крок” Олега Шарова, варто остерігатися: “Це може призвести до гігантоманії. А коли у вузі занадто багато студентів, вони стають нікому не потрібні”. До речі, один з найпрестижніших американських вузів – Єльський університет – перевірку українського Міносвіти на предмет кількості студентів не пройшов би: в елітному Єлі ступінь бакалавра отримує всього трохи більше п’яти тисяч студентів.

Поряд з помітним креном у бік світової практики сфера української освіти залишається надмірно керуємою державою. Наприклад, розширення автономії вузів хоч і декларується, але ніде не прописано. Права студентського самоврядування формально розширені, але самі правові принципи ніби переведені через кальку з статутів комітетів комсомолу часів Радянського Союзу: студентів хочуть залучати до управління для виключення товаришів з університету і розподілу місць у гуртожитках. У той же час повністю увагою обминено права органів студентського самоврядування у цивільній та суспільно-політичної діяльності.

Схожа ситуація і з присвоєнням вчених ступенів. “Чорні крила ВАКу (Вищої атестаційної комісії – Авт.) Не тільки залишилися, але і розкрилися ще ширше, – пояснює директор Центру освітнього моніторингу Павло Полянський. – Процедура отримання ступеню доктора наук у проекті законсервовану ще з радянської моделі, оскільки в Європі немає процедури написання та публічного захисту дисертації. У нас же в університетах, навіть національних і дослідницьких, ці питання як і раніше вирішує ВАК. Так що людина, яка отримала доктора наук від вченої ради, залишається, по суті, неповноцінною до вердикту ВАКу”.

Цікава ситуація й з міжнародною діяльністю університетів. Згідно з проектом закону, вузи тепер можуть відкривати філії в інших країнах, запрошувати іноземних викладачів і виходити на світовий рівень. У той же час весь розділ про міжнародне співробітництво, а також стаття про правовий статус вузу прописані так, що йдеться, по суті, про спрямованість на інтеграцію діяльності лише з однією країною – Російською Федерацією.

“На окрему увагу заслуговує норма про мову навчання, – додає Павло Полянський. – У попередньому варіанті законопроекту було просто написано: мовою навчання є українська. І крапка. Тепер же раптом з’являється інша редакція, в якій написано, що навчання може вестися відповідно до закону про мови. Оскільки в пояснювальній записці ця норма не коментується, залишається припустити, що нинішнє керівництва міністерства заздалегідь, на виріст, передбачило її, сподіваючись на прийняття нового закону про мови в редакції Партії регіонів. Тоді треба було чесно написати, що де-юре в українських університетах буде білінгвальний російсько-український мовний режим, а де-факто планується повернутися до російської мови навчання”.

Ще одна претензія експертного співтовариства до нового проекту полягає в тому, що вузи сприймаються як фабрики кадрів, а не наукові центри. І якщо розвиток технічних наук в законі прописано, то соціально-гуманітарна сфера просто не згадується: завдання роботи ВНЗ прописані виключно “технарскі”. Крім того, держава постійно вимагає, щоб університети нарощували наукову діяльність, але в законі не визначено, що вона, як і освітня, фінансується з держбюджету. Так що питання, звідки вузам брати гроші на дослідження, залишається відкритим.

Мабуть, однією з головних жертв нововведень виявилося зовнішнє незалежне оцінювання знань, настільки нелюбиме нинішнім міністром освіти. Ця система фактично отримала удар під дих. “Значення ЗНО нівелюється на дві третини, – впевнена перший директор Українського центру оцінювання якості освіти Лілія Гриневич. – Тепер при надходженні буде враховуватися не тільки результат ЗНО та середній бал атестата, а й вступна оцінка вузу. Тобто ми, по суті, повертаємося до вступних іспитів, а тут вже розкриваються можливості для зловживань і “телефонного права”.

У цілому, оцінка нового проекту всіма професіоналами галузі збігається. “Нарешті-то з’явився ще один проект, а значить, коли-небудь з’явиться і закон, – пояснює один з головних плюсів документа проректор університету “КРОК” Олег Шаров. – Суспільство вже давно чекає нового закону, адже старий був прийнятий напередодні 2002 року, а написано ще в кінці 1998-го. Ми до цих пір живемо за законом, написаному в кінці 90-х, коли Болонського процесу не було в принципі, і все було не так, як зараз!”.

Втім, у критичних оцінках експерти також напрочуд одностайні: “Як сказав мій знайомий, ректор одного з київських університетів, цей проект закону в чомусь єзуїтський: у ньому об’єктивно є позитивні кроки, але, в той же час, це напівзаходи, вони недостатні”, – ділиться враженням Лілія Гриневич. Згоден з такою думкою і директор Центру освітнього моніторингу Павло Полянський: “Це компромісний, дуже обережний проект. Просування є, але, на мій погляд, у сьогоднішніх реаліях воно могло б бути набагато більш істотним”.

Джерело: Комментарии

Стаття розміщена в Державно-громадське управління освітою, ЗМІ про освіту. Bookmark the permalink.

Один коментар до Міносвіти вирішило, що Єль – не університет

  1. Buryakosiyalka пише:

    Это – да. Думаю, что Ель имеет все основания, чтобы считать МОН Украины министеством необразованых.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

 f2e510a2