Вища освіта для безробітного: кого вчить Україна
За повідомленням міністра освіти України Сергія Квіта, фінансування університетів через держзамовлення фахівців буде скасовано. У світі подібної практики немає. Система фінансування буде працювати через прямі дотації вишам залежно від рейтингів і уподобань студентів. Очевидно, для такої позиції є серйозні причини. Що стоїть за скасуванням держзамовлення на випускників і як це позначиться на ринку праці проаналізував "Форбс Україна".
Зайві економісти
Сьогодні український ринок праці переживає непрості часи. Насамперед на нього впливає економічна криза, але є й інші чинники – не завжди помітні, але не менш важливі. Одним із таких є освітня політика держави.
Ще в далекому 2005 році Рахункова палата України перевірила використання коштів держбюджету для підготовки кадрів за економічними спеціальностями. Йшлося про вищі навчальні заклади. Висновки були невтішними: «Відсутність із боку Міносвіти ефективних рішень у сфері підготовки фахівців призвело до їх «перевиробництва» з економічного напряму, збільшення серед них безробітних, унаслідок чого створюються соціальні проблеми в державі».
За рік до цього приблизно 1,5 млрд гривень (за курсу 5,3 грн/$) було витрачено «фактично на утримання навчальних закладів». Виші у 2004-му просто штучно завищили державне замовлення за напрямом «Економіка й підприємництво» на 1751 осіб для вступу (за плану в 13 354 осіб), і на 1 973 – для випуску (за плану у 12 810 осіб). У результаті збитки держави перевищили 10 млн гривень.
Чи змінилася згодом державна політика щодо надлишкового випуску економістів, а також юристів? На жаль, ні.
Студентів більше, ніж школярів
Освітні диспропорції з’явилися ще на самому початку становлення України як незалежної держави. Ще в 1990/1991 навчальному році у країні налічувалося 742 професійно-технічні училища і 149 вишів, а у 2013/2014 році їх співвідношення вже було 478 до 325. Відповідно, кількість вищих навчальних закладів зросла понад удвічі.
Поки закривалися фабрики й заводи, стрімкими темпами відкривалися приватні виші. Україна прощалася з індустріальною економікою, скерувавшись в епоху економіки послуг. Банкіри та юристи стали головним маркером соціального успіху.
Кількість населення, яке кинулося «гризти» граніт вищої науки, збільшилася з 881 000 в 1990/1991 до 2,4 млн у 2007/2008 роках. Саме з навчального сезону 2007/2008 країна занурилася в ситуацію абсурду – кількість прийнятих до вищих навчальних закладів абітурієнтів перевищує кількість випускників шкіл. На цей стан речей нашарувалися глибокі структурні диспропорції державного замовлення.
Щедре держзамовлення
Найбільше фінансування державного замовлення за останні 10 років було заплановано у 2007 році для сезону 2008 року. Наступний сплеск «державної щедрості» був у передреволюційному 2013 році. Водночас розрив між обсягами фінансових вкладень у вищу і професійно-технічну освіту стрімко зріс – з 4 до 13 разів.
І тільки цьогоріч, очевидно, під впливом хронічного браку робочих рук на підприємствах ВПК, держзамовлення на робочі спеціальності збільшилося у 2,3 рази. Одночасно відбулося різке скорочення фінансування держзамовлення на носіїв вищої освіти.

Потрібні зміни у розподілі держзамовлення, - Совсун
Перший заступник міністра освіти Інна Совсун в ефірі радіо «Промінь» розповіла про підсумки вступної кампанії, державне замовлення та підняття рівня професійної освіти. Про це повідомляє прес-служба Міністерства освіти.
Як зазначила перший заступник міністра, система вступу до університетів передбачає конкурс. «Наше завдання було удосконалити систему вступу з тим, щоби дійсно найкращі діти змогли потрапити до університетів», - пояснила Інна Совсун.
Щодо кількості бюджетних місць, перший заступник міністра повідомила, що в цьому році порівняно з минулим роком, їх кількість була зменшена приблизно на той же самий відсоток, що і кількість випускників шкіл – 23%. «Тому можливість потрапити на бюджетне місце в цьому році і в минулому була однаковою для абітурієнтів», - додала Інна Совсун.
Водночас, як зазначила перший заступник міністра, необхідно шукати нові підходи до того, як саме фінансувати вищу освіту. Адже механізм державного замовлення залишився нам в спадок з радянських часів, що не відповідає потребам часу. Сьогодні більшість робочих місць знаходяться не в державному секторі, а в приватному. «Держава в будь-якому випадку, дбаючи про розвиток суспільства, повинна забезпечувати фінансування вищої освіти. Але не у форматі кількості державних місць, які вона надає університетам, а у форматі підтримки самих університетів», - підкреслила Інна Совсун.
За словами першого заступника міністра, вищий навчальний заклад може сам зорієнтуватися, в чому є потреби місцевого ринку праці, яким чином найкраще розподіляти гроші між різними факультетами з тим, щоб готувати фахівців. «Необхідно знайти більш сучасний механізм розподілу бюджетного фінансування між університетами та припинити застарілу практику поштучного надавання їм місць. Потрібно переходити до європейської моделі», - запевнила Інна Совсун.
Зокрема вона зазначила, що більшість європейських країн вже застосовують модель, коли держава надає фінансування університету, визначає пріоритетні галузі, а вищий навчальний заклад сам вирішує, яку кількість фахівців він може підготувати за державні кошти.
Також, Інна Совсун зазначила, що сьогодні найактуальнішим питанням залишається підняття рівня професійної освіти. Зокрема, Міністерством освіти вже розроблений проект закону «Про професійну освіту», котрий повинен поєднати професійно-технічні училища, коледжі та технікуми, які були віднесені до вищої освіти. «Ці навчальні заклади складають цілий комплекс підготовки професіоналів, котрі дійсно дуже затребувані на ринку праці, але не готуються якісно», - пояснила перший заступник міністра.
Щоб виправити ситуацію, на думку Інни Совсун, необхідно створити передумови розвитку цієї сфери: «сьогодні 80% випускників шкіл вступають до університетів, але ринок праці не спроможний знайти таку кількість місць для працевлаштування. І, безперечно, необхідно розвивати нішу професійної освіти».
Ключовою проблемою професійно-технічної освіти перший заступник міністра вважає слабку матеріально-технічну базу, яка була створена ще 30-40 років тому. Адже студенти, які навчаються на основі технологій 30-річної давності, не виходять готовими на ринок праці, щоб працювати з більш сучасними технологіями. «Дуже важливо створити можливості для приватно-державного партнерства в професійній освіті. Студенти, навчаючись в училищі чи в технікумі, могли би проходити значну частину свого навчання безпосередньо на виробництві, де є сучасні технології, та на тих виробництвах, до роботи на яких, вони готуються», - підкреслила Інна Совсун.

 +